АВТОР: Попов Кирило Олегович

Останнім часом у місті почастішали цілеспрямовані випадки отруєння собак. У цій статті ми спробуємо розібрати один із найчастіших випадків отруєння – отруєння препаратом «Ізоніазид» – основним представником похідних ізонікотинової кислоти, які знайшли застосування як протитуберкульозні засоби у людей. За даними Американського товариства щодо запобігання жорстокості до тварин, даний препарат внесений до списку десяти найбільш небезпечних для домашніх тварин людських ліків через його особливу токсичність для собак.
З кожним роком пацієнтів з клінікою отруєння Ізоніазидом у нашій практиці стає все більше, і відповідь на питання власників собак чому ж використовують саме цей вид «отрути» очевидна – препарат знаходиться у вільному продажу, відносно не дорогий, і має досить високу летальну дозу для тварин (переважно у собак, хоча отруєння кішок досить рідко, але також зустрічалися на практиці). Особлива чутливість собак до цього препарату обумовлена ​​неможливістю ефективно метаболізувати ізоніазид (через малу активність N-ацетилтрансферази). Утворення комплексу ізоніазид-піридоксин призводить до недостатності піридоксину, зниження біосинтезу ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти), і тому розвитку характерних симтомів отруєння.

Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, і вже через 30 хвилин – 1 годину після попадання з їжею в організм настають характерні симптоми – порушення координації руху, сильна слинотеча, блювання, та розвиток клонічних судом, у важких випадках – пригнічення дихання, тривалі судоми, кома та смерть.

Саме судомні явища є класичним симптомом передозування Ізоніазидом. Без проведення кваліфікованої допомоги летальний кінець настає за кілька годин.

Насамперед при підозрі на отруєння даною отрутою тварині необхідно викликати блювоту, або провести промивання шлунка (що є доцільним методом). Спецефічним «антидотом» (ця назва спеціально винесена в лапки, тому що по суті є препаратом, що використовується для замісної терапії, а не протиотрути), є препарат В-6, він же піридоксин. Вводять препарат внутрішньовенно в дозі аналогічної з’їденій отрути, але в 99% випадків точна доза з’їдених таблеток не відома. мл 1% розчину (Вітамін B6 нетоксичний навіть у великих дозах, тому шкоди від нього не буде, навіть якщо підозри на отруєння ізоніазидом не підтвердяться). Сам Ізоніазид виводиться нирками, тому крім введення вітаміну В-6 тварині необхідно проведення внутрішньовенної інфузійної терапії, з подальшим забезпеченням форсованого діурезу для прискореного виведення токсинів, що утворилися. У разі виникнення судом показано введення седативних та протисудомних препаратів. Після купірування судомних явищ тварині на кілька днів рекомендована дача сорбентів – Ентерос Гель, Пресорб, Сорбекс.

Крім вищеперелічених обов’язкових дій, після усунення смертельно небезпечних симптомів рекомендовано детальне проведення діагностичних досліджень (відбори ОАК, БАК, УЗД черевної порожнини) і по необхідності призначення симптоматичного лікування, тому що спектр побічних дій препарату досить великий, і кожен випадок є індивідуальним.

Висновок:

Отруєння Ізоніазидом відбувається при поїданні тварин будь-якого корму на вулиці, і не може медикаментозно профілактуватися. Тому найкраща профілактика – це відповідальний зміст вашого вихованця, вигул собаки на повідку, та обов’язкове носіння намордника на вулиці.