Автор: лікар лабораторної діагностики, цитолог, патоморфолог, кандидат ветеринарних наук Маркова І.Г.

Загальний клінічний аналіз крові – метод дослідження, що дозволяє отримати відомості про стан системи крові (її рідкої частини, фракцій формених елементів та їх властивостей, лейкоцитарної формули), кількість гемоглобіну, кольоровий показник та оцінити стан внутрішнього середовища.

Даний аналіз є допоміжним за будь-якого виду патологій, разом з анамнезом, клінічними ознаками, інструментальними та лабораторними методами діагностики. Загальний аналіз крові разом із біохімічним здатний дати ґрунтовну та розгорнуту картину функціонування як усього організму в цілому, так і окремих його органів та систем. Саме тому цей аналіз рекомендується також проводити за швидких планових хірургічних втручань, щоб оголити можливі ризики.

Забір загального аналізу крові бажано проводити в ранкові години та натще. Проба береться з периферичних вен (при тяжкому стані та сильному зневодненні допускається взяття проби безпосередньо з яремної вени) в пробірку з антикоагулянтом (ЕДТА).

Загальний аналіз крові включає:

• виведення гемограми
• підрахунок лейкоцитарної формули
• визначення швидкості осідання еритроцитів

Гемограма  виводиться на сучасному гематологічному аналізаторі та містить наступні показники:

• RBC – кількість еритроцитів;
• MCV – середній обсяг еритроциту;
• RDW – показник анізоцитозу еритроцитів;
• Hgb – гемоглобін;
• MCH – середній вміст гемоглобіну в еритроциті;
• MCHC – середня концентрація гемоглобіну в еритроциті;
• Hct – гематокріт;
• WBC – кількість лейкоцитів;
• PLT – кількість тромбоцитів.

Підрахунок лейкоцитарної формули (лейкограма) проводиться лаборантом клініки і є процентним співвідношенням різних видів лейкоцитів, що визначається при підрахунку їх в забарвленому мазку під мікроскопом (збільшення об’єктива х100).

Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) проводиться в капілярі Панченкова протягом 1 години.

Таблиця 1. Референсні значення показників загального аналізу крові собак та кішок

Еритроцити (RBC)  – без’ядерні формові елементи крові, що містять гемоглобін. Складають основну масу формених елементів крові. Дуже важливо визначити не лише кількісний вміст клітин, але також їх морфологічні характеристики, що принагідно оцінюється при вивченні мазка крові. Найчастіше відхилення показника у бік зниження референсних значень спостерігається при різних видах анемій (малокрів’я), руйнуванні еритроцитів при кровопаразитарних хворобах (бабезіоз), отруєннях або гострих крововтратах. З морфологічних порушень найчастіше виявляється анізоцитоз та пойкілоцитоз — зміна розміру та форми еритроцитів, а поява в крові нормоцитів (ядерних попередників еритроцитів) вказує на регенерацію червоної крові.

Середній обсяг еритроциту (MCV) і показник аніцитозу еритроцитів (RDW) — показники, що використовуються для характеристики типу анемії мієлодиспластичного синдрому.

Гемоглобін(HGB) – кров’яний пігмент (складний білок), що міститься в еритроцитах, основна функція якого – перенесення кисню та вуглекислого газу, регуляція кислотно-основної рівноваги. Збільшення цього показника найчастіше спостерігається при дегідратації тварини, а зниження вказує на анемію, кровотечу або інтоксикацію різних видів.

Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (MCHC) та середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH) – показники, що вказують на насиченість еритроцитів гемоглобіном, також використовуються для визначення виду анемії.

Гематокрит(HCT) – співвідношення обсягів еритроцитів і плазми (об’ємна фракція еритроцитів у крові). Збільшення цього показника свідчить про зневоднення в організмі або зниження загального обсягу циркулюючої плазми, а зменшення спостерігається при анемії, підвищенні обсягу циркулюючої плазми (при серцевій або нирковій недостатності), а також при хронічних запальних процесах, травмах, голодуванні та деяких інших патологічних станах.

Лейкоцити (WBC)  — білі клітини крові, основна функція яких полягає у захисті організму від чужорідних агентів. Збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз) спостерігається при:

• Бактеріальні інфекції та інтоксикації;
• Алергії;
• Запалення та некроз тканин;
• Лейкози та злоякісні новоутворення;
• А також внаслідок дії кортикостероїдів, адреналіну, гістаміну, ацетилхоліну та деяких інших препаратів.

Зменшення кількості білих клітин крові (лейкопенія) зазначається при:

• Вірусних та деяких бактеріальних інфекціях;
• Аплазії та гіпоплазії кісткового мозку;
• Вплив іонізуючого випромінювання;
• Спленомегалії;
• Алейкемічні форми лейкозів;
• Анафілактичний шок;
• А також застосування сульфаніламідів, анальгетиків, антитиреоїдних та інших препаратів.

Базофіли — клітини, що беруть участь у реакціях гіперчутливості негайного типу та рідше – уповільненого типу. Збільшення кількості базофілів спостерігається при алергічних реакціях запровадження чужорідного білка (зокрема кормова алергія); хронічних запальних процесах у ШКТ; захворюваннях крові (гострий лейкоз, лімфогранулематоз); мікседемі (гіпотиреоз); а також внаслідок дії естрогенів та антитиреоїдних препаратів.

Еозинофіли – клітини, що фагоцитують комплекс антиген-антитіло; мають здатність зв’язувати й поглинати, а при необхідності і виділяти, медіатори алергії та запалення. Підвищення кількості еозинофілів у крові найчастіше відзначається при алергіях, паразитарних хворобах та непереносимості лікарських препаратів.

Нейтрофіли – гранулоцитарні лейкоцити, основна функція яких – захист організму від інфекцій. У нормі в крові присутні паличкоядерні нейтрофіли (молодші) та сегментоядерні (зрілі) нейтрофіли. Збільшення вмісту нейтрофілів у крові (нейтрофілія)  зустрічається при бактеріальних інфекціях (сепсис, піометра, перитоніт, абсцеси, пневмонія та ін.); запалення або некрозу тканин (ревматоїдна атака, інфаркти, гангрена, опіки); прогресуючих пухлин з розпадом; гострих та хронічних лейкозах; інтоксикаціях (уремія, кетоацидоз, еклампсія та ін.); а також в  результаті застосування кортикостероїдів, адреналіну, гістаміну та ін. імунні порушення; аплазії та гіпоплазії кісткового мозку; спленомегалії; алейкемічні форми лейкозів; анафілактичному шоці; а також внаслідок застосування сульфаніламідів, аналгетиків, протисудомних, антитиреоїдних та інших препаратів.

У лейкограмі може також відзначатися так званий «зрушення вліво», що супроводжується підвищенням частки молодих форм нейтрофілів (паличкоядерних, юних, мієлоцитів) на тлі гнійно-запальних процесів, що свідчить про гострість процесу, зниження опірності організму та несприятливу течію захворювання. “Зсув вправо” характеризується збільшенням частки сегментоядерних нейтрофілів. Він має місце за хронічних патологій; спадкової гіперсегментації, мегалобластичних анеміях, хворобах печінки та нирок.

Моноцити — клітини системи мононуклеарних фагоцитів. Вони видаляють з організму клітини, що відмирають, денатурований білок, бактерії і комплекси антиген-антитіло. Збільшення вмісту моноцитів у крові (моноцитоз) відзначається при деяких вірусних, грибкових та протозойних інфекціях; кровопаразитарних захворюваннях (піроплазмідози, у т.ч. бабезіоз собак); запальних процесах у тканинах; гранулематозних хворобах (таких як туберкульоз, бруцельоз, виразковий коліт, ентерит); а також після хірургічних втручань. Зниження кількості моноцитів може бути наслідком апластичної анемії, а також результатом застосування кортикостероїдів.

Лімфоцити  – клітини специфічного імунітету організму. Головна функція їх полягає у розпізнаванні антигену та участі в адекватній імунній відповіді організму у відповідь на стимуляцію антигенами. Відповідно підвищення кількості лімфоцитів у крові (лімфоцитоз)  відзначається при вірусних інфекціях; деяких хворобах крові (лімфолейкоз, лімфосаркома); токсоплазмоз; гіпертиреоїдизм; а також застосування нестероїдних протизапальних засобів, галоперидолу та ін. Зменшення вмісту лімфоцитів (лімфоцитопенія) спостерігається при панцитопенії; деяких злоякісних новоутвореннях; імунодефіцитних станах; при нирковій недостатності; хронічні захворювання печінки; недостатність кровообігу; застосування кортикостероїдів та імунодепресантів.

Тромбоцити (PLT) – без’ядерні клітини, що є «уламками» цитоплазми мегакаріоцитів кісткового мозку. Основна роль цих клітин – участь у первинному гемостазі (згортання крові). Збільшення кількості тромбоцитів (тромбоцитоз)  зустрічається при деяких мієлопроліферативних станах (еритремія, мієлофіброз); хронічні запальні захворювання; кровотечах та гемолітичній анемії; після хірургічних операцій; внаслідок застосування кортикостероїдів. Зниження вмісту тромбоцитів (тромбоцитопенія) спостерігається при ураженні кісткового мозку; деяких інфекціях; спадкових патологіях; гіперспленізм; а також застосування антигістамінів, антибіотиків, діуретиків та ін.

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) — неспецифічний показник диспротеїнемії, що супроводжує процес хвороби. Підвищення цього показника відзначається при будь-яких запальних процесах та інфекціях, що супроводжуються накопиченням у крові фібриногену, a- та b-глобулінів; захворюваннях, що супроводжуютья розпадом тканин (інфаркти, злоякісні новоутворення тощо); хворобах обміну речовин (цукровий діабет та ін.); хворобах печінки, нирок та багатьох інших патологічних станах.

Таким чином, всі показники загального клінічного аналізу крові мають важливе значення, вказуючи на певні процеси, що відбуваються в організмі тварини, що в сукупності дозволяє лікарю оцінити окремі ланки системи крові та скласти загальну картину щодо стану вашого вихованця.